Зупинись, потяг
Доїдемо потім
Бачиш: коридор, тато
Речей небагато.
Знаєш, а то ж я
Намалював собі братика на столі
І, мабуть, тепер він дізнався, і на мене заображався
Па, чесно, більше не зроблю так.
Швидше знімай рюкзак і давай гратись
Я ж іще не вмію прощатись.

І в книжках, колись в книжках
Розцілує посмішку знайому
Вже сам до підвіконня дотягнувся
І нарешті тато повернувся
У назвах вулиць, а він чекав удома.

Віршик вивчу
І на стілець вище.
Буду для тебе старатись
І слова не забувати.
Тату, а чому, твої стали очі червоні
Справді, треба і ніхто інший за тебе.

І в книжках, колись в книжках
Розцілує посмішку знайому
Вже сам до підвіконня дотягнувся
І нарешті тато повернувся
У назвах вулиць, а він чекав удома

Остановись, поезд
Потом доедем
Видишь: коридор, папа
Вещей немного.
Знаешь, а то же я
Нарисовал себе братика на столе
И, видимо, теперь он узнал, и на меня заображався
Па, честно, больше не сделаю так.
Скорее снимай рюкзак и давай играть
Я же еще не умею прощаться.

И в книжках, когда в книгах
Расцелует улыбку знакомую
Уже сам дотянулся до подоконника
И наконец папа вернулся
В названиях улиц, а он ждал дома.

Стишок выучу
И на стул выше.
Буду для тебя стараться
И слова не забывать.
Папа, а почему, твои глаза стали красные
Действительно, надо и никто другой за тебя.

И в книжках, когда в книгах
Расцелует улыбку знакомую
Уже сам дотянулся до подоконника
И наконец папа вернулся
В названиях улиц, а он ждал дома