Ілюзією прожитих віків,
Поетами написаних історій.
В маленькім місті крізь полон дощів
Навік зустрілись дві крилаті долі.
Словами не можливо розказать,
Як ті серця замріяно кохали.
в таке не міг повірить навіть Бог.
Вони ж під небом високо літали.

Таких історій дуже мало на землі,
Вони кохали дуже сильно й до нестями.
Їм дуже заздрили всі очі злі
Та не зломать любові, яка жила віками.
Дивився в її очі він, тонув,
Для неї вж він був просто ідеалом
Ніхто б тоді ніколи не збагнув,
Що може все завершитись провалом.

Чи може Бог дивився не туди.
Чи може замалий для них став світ.
Не зміг він врятувати від біди
Той ніжний і закоханий політ.
Чому трапляється таке ніхто не знає.
І виникло багато запитань.
Її він досі пристрасно кохає,
Вона ж, чомусь, не хоче цих кохань.

Навіщо все це? Як це зупинити?
Нема причин. Їх не було, повір.
Коли проходить день і наступає вечір
Він наче вітер вилітав на двір.
І дивиться у гору й тихо плаче,
Шука на небі дві ясних зорі.
Одна десь над Полтавою літає,
А інша світиться у нього у дворі.

Він падав на коліна і благає,
Щоб доля повернула ту любов.
До крику, до жалю і до нестями
Він хоче обійняти її знов.
Сюжет простий: щоночі він благає
Усе вернути і почати знов.
І хай наступить день і знов засяє
Їх спільний день, де починається любов

Иллюзией прожитых веков ,
Поэтами написанных историй.
В маленьком городе сквозь плен дождей
Навек встретились две крылатые судьбы.
Словами невозможно рассказать ,
Как те сердца мечтательно любили .
в такое не мог поверит даже Бог .
Они под небом высоко летали.

Таких историй очень мало на земле ,
Они любили очень сильно и безумно .
Им очень завидовали все глаза злые
Но не сломит любви , жившей веками .
Смотрел в ее глаза он , тонул ,
Для нее вж он был просто идеалом
Никто бы тогда никогда не понял ,
Что может все закончиться провалом.

Может Бог смотрел не туда .
Может маловат для них стал мир .
Не смог он спасти от беды
Тот нежный и влюбленный полет .
Почему случается такое никто не знает.
И возникло много вопросов.
Ее он еще страстно любит ,
Она почему-то не хочет этих любовных .

Зачем все это ? Как это остановить ?
Нет причин . Их не было , поверь .
Когда проходит день и наступает вечер
Он словно ветер вылетал на улицу.
И смотрит в гору и тихо плачет ,
Взгляд на небе две ясных звезды.
Одна где-то над Полтавой летает ,
А другая светится у него во дворе.

Он падал на колени и умоляет ,
Чтобы судьба вернула ту любовь .
До крика , к сожалению и безумно
Он хочет обнять ее снова.
Сюжет прост: каждую ночь он умоляет
Все вернуть и начать снова.
И пусть наступит день и снова засияет
Их общий день , где начинается любовь