Рідна мати моя,
ти ночей не доспала
І водила мене
у поля край села,
І в дорогу далеку,
ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний
на щастя дала.
І в дорогу далеку,
ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний
на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте
росяниста доріжка,
І зелені луги,
й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива
материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі
хороші твої.
І твоя незрадлива
материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі
хороші, блакитні твої.

Я візьму той рушник,
простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав,
в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові
оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука,
і вірна любов.
І на тім рушничкові
оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука,
й твоя материнська любов.

Хай на ньому цвіте
росяниста доріжка,
І зелені луги,
й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива
материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі
хороші твої.
І твоя незрадлива
материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі
хороші, блакитні твої.

Родная мать моя,
ты ночей не доспала
И водила меня
в поля край села,
И в дорогу дальнюю,
ты меня на заре провожала,
И рушник вышиваный
на счастье дала.
И в дорогу дальнюю,
ты меня на заре провожала,
И рушник вышиваный
на счастье, на долю дала.

Пусть на нем цветет
росяниста дорожка,
И зеленые луга,
и соловьиные рощи,
И твоя верная
материнская ласковая улыбка,
И огорченные глаза
хорошие твои.
И твоя верная
материнская ласковая улыбка,
И огорченные глаза
хорошие, голубые твои.

Я возьму тот рушник,
простелю, как судьбу,
В тихім шелесте трав,
в щебете дубрав.
И на том рушничок
оживет все знакомое до боли:
И детство, и разлука,
и верная любовь.
И на том рушничок
оживет все знакомое до боли:
И детство, и разлука,
и твоя материнская любовь.

Пусть на нем цветет
росяниста дорожка,
И зеленые луга,
и соловьиные рощи,
И твоя верная
материнская ласковая улыбка,
И огорченные глаза
хорошие твои.
И твоя верная
материнская ласковая улыбка,
И огорченные глаза
хорошие, голубые твои.