«Водограй»
1970
стихотворение: Владимир Ивасюк

Тече вода, тече бистра, а куди — не знає,
Поміж гори в світ широкий, тече, не вертає.
Ми зайдемо в чисту воду біля водограю
І попросим його щиро — хай він нам заграє…

Приспів:

Ой водо-водограй, грай для нас грай.
Танок свій жвавий ти не зупиняй.
За красну пісню на всі голоси
Що хочеш, водограю, попроси.

Струни дає тобі кожна весна,
Дзвінкість дарує їм осінь ясна.
А ми зіграєм на струнах твоїх,
Хай розіллють вони радісний сміх.

Подивись, як сіру скелю б’є вода іскриста,
Ти зроби мені з тих крапель зоряне намисто.
Краще я зберу всі води й зроблю з них цимбали,
Щоб тобі, дівчино мила, вони красно грали.

Приспів.

«Водограй»
1970
стихотворение: Владимир Ивасюк

Течет вода, течет быстрая, а куда — не знает,
Между горы в мир широкий течет, не возвращает.
Мы зайдем в чистую воду возле фонтана
И попросим его искренне — пусть он нам сыграет...

Припев:

Ой водо-водограй, грай для нас грай.
Танец свой резвый ты не останавливай.
За красную песню на все голоса
Что хочешь, водопад, попроси.

Струны дает тебе каждая весна,
Звонкость дарит им осень ясна.
А мы зіграєм на струнах твоих,
Пусть разольют они радостный смех.

Посмотри, как серую скалу бьет вода искристая,
Ты сделай мне из тех капель звездное ожерелье.
Лучше я соберу все воды и сделаю из них цимбалы,
Чтобы тебе, девица милая, они красно играли.

Припев.