І знову ти в моєму сні, твої очі неземні
Так дивляться на мене, не так, як всі.
Ти не плач і не питай чи я хочу тебе,
Лиш знай, бо я і ти – як квітів жовте поле...

І чому невідомо, лицем незнайомим сьогодні здаєшся.
І крізь стомлені очі з минулої ночі таємно мовчиш.
Я знаю, ми схожі, нам час допоможе відчути себе,
Почуття, як ті хвилі, знесилені й сильні штовхають іти.

Жовте поле, жовте поле, жовте поле, жовте поле...
Жовте поле, жовте поле, жовте поле...

Все на світі відносно і вже не так просто змінити усіх,
Бо в думках протилежних дороги безмежні з’єднати би зміг.
Життя – не казка, всі вдягнені в маски, від них не втікти,
Почуття, як ті хвилі, знесилені й сильні штовхають іти.

Жовте поле, жовте поле, жовте поле, жовте поле...
Жовте поле, жовте поле, жовте поле...

И снова ты в моем сне , твои глаза неземные
Так смотрят на меня , не так , как все .
Ты не плачь и не спрашивай хочу ли я тебя ,
Только знай , я и ты - как цветов желтое поле ...

И почему неизвестно , лицом незнакомым сегодня кажешься .
И сквозь усталые глаза с прошлой ночи тайно молчишь .
Я знаю , мы похожи , нам время поможет почувствовать себя ,
Чувство , как те волны , обессиленные и сильные толкают идти .

Желтое поле , желтое поле , желтое поле , желтое поле ...
Желтое поле , желтое поле , желтое поле ...

Все на свете относительно и уже не так просто изменить всех ,
Потому что в мыслях противоположных дороги безграничны соединить бы смог.
Жизнь - не сказка , все одеты в маски , от них не уйти ,
Чувство , как те волны , обессиленные и сильные толкают идти .

Желтое поле , желтое поле , желтое поле , желтое поле ...
Желтое поле , желтое поле , желтое поле ...