На світанку чи пізньої ночі,
Де б тобі не прийшлося бувати,
До висот підіймай свої очі,
Говорила мені моя мати.
Не забудь помолитися Богу,
Бо в молитві надія і сила,
Стане легше терниста дорога,
З нею завжди ти будеш щасливий.
Ці слова мені в серце запали,
Мов весною добірні зернята.
І рясні їх дощі поливали,
То ж за мене молилася мати.
В ніжнім смутку твоїм материнськім
Океан доброти відчуваю,
Твоє слово неначе перлина,
Наче зіронька в небі, що сяє.
Срібло скроні твої покриває,
І на захід вже сонце схилилось,
Але слово її пам'ятаю:
"Сину мій, не забудь помолитись!"

На рассвете или поздней ночью,
Где бы тебе не пришлось бывать,
До высот поднимай свои глаза,
Говорила мне моя мать.
Не забудь помолиться Богу,
Потому в молитве надежда и сила,
Станет легче тернистая дорога,
С ней всегда ты будешь счастлив.
Эти слова мне в сердце запали,
Языков весной отборные зернышки.
И их обильные дожди поливали,
То же за меня молилась мать.
В нежном грусти твоим материнськім
Океан доброты чувствую,
Твое слово как будто жемчужина,
Словно звездочка в небе, что сияет.
Серебро виски твои покрывает,
И на закат уже солнце склонилось,
Но слово ее помню:
"Сын мой, не забудь помолиться!"