Не кидай мені свої карти,
Я і так знаю хто ти.
Нам, напевно, більше не варто
Збуджені телемости
Будувати і головою вниз
Падати й падати.
Не кидай мені свої карти,
Я і так знаю хто ми.
Нам давно уже було би варто
Стати невидимими
Для холодної, як чужий готель,
І нудної зими.

Приспів:
Ми так ховалися від зими
18 хвилин назад!
Листопад, стали видимими ми знов.
Ми так ховалися від зими
18 хвилин назад!
Листопад, листопад, листопад!

Ти все далі, далі і далі
І сльоза – холодне скло,
І, здається, більше немає
Днів, які б не замело,
Але кожен з нас у своїх снах
Бачить тільки тепло!
За вікном ми – вулиці свято,
За вікном ми – радість і сміх!
Знову той лиш може почати,
В серці хто забути зміг
Мов холодний, як чужий готель,
І пронизливий сніг!

Приспів (2)

Не бросай мне свои карты ,
Я и так знаю кто ты.
Нам , наверное, больше не стоит
возбужденные телемосты
Строить и головой вниз
Падать и падать .
Не бросай мне свои карты ,
Я и так знаю кто мы .
Нам давно уже было бы стоит
стать невидимыми
Для холодной , как чужой отель ,
И скучной зимы .

припев:
Мы так прятались от зимы
18 минут назад!
Ноябрь, стали видимыми мы вновь .
Мы так прятались от зимы
18 минут назад!
Ноябрь, ноябрь, листопад!

Ты все дальше , дальше и дальше
И слеза - холодное стекло ,
И , кажется , больше нет
Дней , которые не замело ,
Но каждый из нас в своих снах
Видит только тепло !
За окном мы - улице праздник ,
За окном мы - радость и смех!
Опять тот лишь может начать ,
В сердце кто забыть смог
Как холодный , как чужой отель ,
И пронзительный снег!

Припев ( 2 )