Загриміли в полі, мов громи, гармати,
Стрільця молодого виряджала мати,
Витирала сльози і благала Бога,
Щоб вернув їй сина додому живого,
Щоб вернув їй сина додому живого...
Не плач, моя рідна, посивівша мати,
Я пішов на войну тебе визволяти,
А, як не діждешся з тої Січі мене,
Посади, благаю, біля хати клена,
Посади, благаю, біля хати клена...

Приспів:
А туман - білим полем,
А біда - чорним болем,
А душа - буйним кленом,
Зеленим, ой зеленим.
А туман - білим полем,
А біда - чорним болем,
А душа - буйним кленом,
Зеленим, зеленим.

Тягнуться до сонця стовбури кленові,
Зрошені сльозами горя і любові,
Довгими ночами тихо шепчуть віти, -
То твої, Вкраїно, найдорожчі діти,
То твої, Вкраїно, найрідніші діти...

Приспів.

Загремели в поле, словно громы, пушки,
Стрельца молодого провожала мать,
Вытирала слезы и молила Бога,
Чтобы вернул ей сына домой живого,
Чтобы вернул ей сына домой живого...
Не плачь, моя родная, посивівша мать,
Я пошел на войну тебя вызволять,
А, как не дождешься по той Сечи меня,
Должности, умоляю, возле дома клена,
Должности, умоляю, возле дома клена...

Припев:
А туман - белым полем,
А беда - черной болью,
А душа - буйным кленом,
Зелеными, ой зелеными.
А туман - белым полем,
А беда - черной болью,
А душа - буйным кленом,
Зеленым, зеленым.

Тянутся к солнцу стволы кленовые,
Орошенные слезами горя и любви,
Длинными ночами тихо шепчут ветви, -
То твої, Вкраїно, дорогие дети,
То твої, Вкраїно, родные дети...

Припев.