Хтож тебе, бісова, вигадав, моя велика, як море, любов.
Я, навіть, зорям завидую, що можуть скрізь милуватись тобой.
Чим би тебе я не балував, які дарунки тобі не носив.
Правду казав, чи обманював ти відхиляла надії мої.
Вітер милує пустелі.
Місяць - зірки, а сонце поля.
Море шепоче до скелі.
Тільки на світі один не голублений я.
Довго крутила метелиця, сніги сипали в душу мою.
Серце моє не розірветья.
Його тобі я цілком віддаю.
Чим би тебе я не балував, які дарунки тобі не носив.
Правду казав, чи обманював ти відхиляла надії мої.
Вітер милує пустелі.
Місяць - зірки, а сонце поля.
Море шепоче до скелі.
Тільки на світі один не голублений я.
Вітер милує пустелі. Місяць - зірки, а сонце поля. Море шепоче до скелі. Тільки на світі один не голублений я.

Хтож тебя, бесовая, выдумал, моя большая, как море, любовь.
Я, даже, звездам завидую, что могут везде любоваться тобой.
Чем бы тебя я не баловал, какие подарки тебе не носил.
Правду говорил, или обманывал ты отклоняла мои надежды.
Ветер ласкает пустыни.
Месяц - звезды, а солнце поля.
Море шепчет скалы.
Только на свете один не голублений я.
Долго крутила метель, снег сыпали в душу мою.
Сердце мое не розірветья.
Его тебе я вполне отдаю.
Чем бы тебя я не баловал, какие подарки тебе не носил.
Правду говорил, или обманывал ты отклоняла мои надежды.
Ветер ласкает пустыни.
Месяц - звезды, а солнце поля.
Море шепчет скалы.
Только на свете один не голублений я.
Ветер ласкает пустыни. Месяц - звезды, а солнце поля. Море шепчет скалы. Только на свете один не голублений я.