Я так чекав тебе, чекав, що сни здійснилися...
Мені вуста, твої вуста ночами снилися.
Щоб ми зустрілися в житті під цими зорями,
Назвавши їх на самоті своїми долями...

Сама любов для нас обох той час зазначила,
Ти на долонях рук своїх мене побачила,
Зійшлись дві лінії в одну дорогу зоряну,
Як два струмка в одну ріку дощами сховану

Я нiколи, нiкому тебе не вiддам!
Хочу бачити, чути, любити щодня.
Я нiкого, нiколи ще так не кохав,
Я так довго, так довго на тебе чекав.

Я завжди сердцем відчував що ми зустрінемось,
І вже нікуди від надій та мрій не дінемось.
Нам мало Всесвіту з тобою, мало вічності,
Для наших чистих почуттів, для їх чарівності!

Я нiколи, нiкому тебе не вiддам!..

Я так ждал тебя, ждал, что сны сбылись...
Мне уста твои уста ночам снились.
Чтобы мы встретились в жизни под этими звездами,
Назвав их в одиночестве своими судьбами...

Сама любовь для нас обоих то время отметила,
Ты на ладонях рук своих меня увидела,
Сошлись две линии в одну дорогу звездную,
Как два ручья в одну реку дождями скрытую

Я никогда, никому тебя не отдам!
Хочу видеть, слышать, любить ежедневно.
Я никого, никогда еще так не любил,
Я так долго, так долго тебя ждал.

Я всегда сердцем чувствовал, что мы встретимся,
И уже никуда от надежд и мечтаний не денемся.
Нам мало Вселенной с тобой, мало вечности,
Для наших чистых чувств, для их очарования!

Я никогда, никому тебя не отдам!..