Мій народ – старий сивий дід,
Що живе на цій землі кілька тисяч літ.
Сидить собі на призьбі, у вуса посміхається,
Час від часу із малечею пограється.
Люльку натопче, казку розкаже,
Одне слово мовить – наче вузлом зав’яже.
Пишається жовтою нивою, милується синім небом,
І всіх пригощає солодким медом.
Мій народ – бабуся старенька,
Одним – ніжна бабця, іншим – ласкава ненька.
Пахне пирогами та любистоком,
За великою родиною доглядає дбайливим оком.
Мій народ – дядько працьовитий,
Добре роботу робить і хоче добре жити!
Має сильні руки, велике серце має,
На роботі – горить, на весіллі – гуляє!

Та посіяли дівки льон, та посіяли дівки льон,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, дівки льон.

Мій народ – жінка у хустині.
Була привітною колись, привітною лишилась нині.
Всього їй досталося – і добра, і лиха!
А вона в радості – гучна, у нещасті – тиха.
Мій народ – це наші хлопці кремезні,
Колись такі носили чуби довжелезні.
Тепер чубів немає, але кожен і без чуба –
Гнучкіший від лози, міцніший від дуба.
Мій народ – це красуні-дівчата.
У інших таких мало, а в нас таких багато!
Червоніють від сліз, рожевіють від сміху,
Своїми ласками дарують неймовірну втіху.
Мій народ – діти веселі –
Щастя кожній родині, радість кожній оселі.
Хочуть усе вміти, прагнуть усе знати,
Люблять свою маму, поважають свого тата...

Та не вродило дівкам льон, та не вродило дівкам льон,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, дівкам льон.

Мій народ розкиданий по всьому світу.
І на чужині в нього виростають чужі діти.
Чужій землі дарує свій талант і своє вміння,
Але ж у цій землі лишилося його коріння!
Мій народ знову може стати кращим –
Незаляканим, незатурканим і неледащим...
Усміхнеться братам, сестрам і собі самому,
Знову стане господарем власного дому!

Ох і вродило гірчаки, ох і вродило гірчаки,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, гірчаки.

А чужії хлопці – дураки, а чужії хлопці – дураки,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, дураки.
Бо хотять з нами ночувать, бо хотять з нами ночувать,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, ночувать.
А наші хлопці не велять, а наші хлопці не велять,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, не велять.

Мой народ - старый седой дед ,
Что живет на этой земле несколько тысяч лет .
Сидит на завалинке , в усы улыбается ,
Время от времени с малышами поиграет .
Люльку Натопчете , сказку расскажет ,
Словом говорит - как узлом завяжет .
Гордится желтой ниве , любуется синим небом ,
И всех угощает сладким медом.
Мой народ - бабушка старенькая ,
Одним - нежная бабушка , другим - ласковая матушка.
Пахнет пирогами и любисток ,
По большой семьей ухаживает заботливым глазом.
Мой народ - дядя трудолюбивый ,
Хорошо работу делает и хочет хорошо жить !
Имеет сильные руки , большое сердце имеет ,
На работе - горит , на свадьбе - гуляет !

И посеяли девки лен , и посеяли девки лен ,
Ты Ярина- Марина , жена - барыня моя , девки лен.

Мой народ - женщина в платке .
Была приветливой прежде, приветливой осталась сейчас .
Всего ей досталось - и добра , и зла!
А она в радости - громкая , в несчастье - тихая .
Мой народ - это наши ребята крепкие ,
Когда-то такие носили чубы длинные .
Теперь хохлов нет, но каждый и без волосы -
Гибкий от лозы , крепче дуба.
Мой народ - это красавицы -девушки .
В других таких мало , а у нас таких много!
Краснеют от слез , розовеют от смеха ,
Своими ласками дарят невероятную радость .
Мой народ - дети веселые -
Счастья каждой семье , радость каждом доме.
Хотят все уметь , стремятся все знать ,
Любят свою маму , уважают своего отца ...

И не дала девушкам лен , и не дала девушкам лен ,
Ты Ярина- Марина , жена - барыня моя , девкам лен.

Мой народ разбросан по всему миру.
И на чужбине у него вырастают чужие дети .
Чужой земли дарит свой ​​талант и свое умение ,
Но в этой земле осталось его корни !
Мой народ снова может стать лучшим -
Незаляканим , незатурканим и неледащим ...
Улыбнется братьям , сестрам и себе самому ,
Снова станет хозяином собственного дома !

Ох и дала горчак , ох и дала горчак ,
Ты Ярина- Марина , жена - барыня моя , горчак .

А чужие ребята - дураки , а чужие ребята - дураки ,
Ты Ярина- Марина , жена - барыня моя , дураки .
Потому хотят с нами ночевать , потому хотят с нами ночевать ,
Ты Ярина- Марина , жена - барыня моя , ночевать .
А наши ребята не велят , а наши ребята не велят ,
Ты Ярина- Марина , жена - барыня моя , не велят .