Зелене листя, білі каштани, | (2)
Зелене листя, білі каштани... | (2)
Ой як то сумно, як вечір стане. |

Ой як то сумно, як то нудно, | (2)
Ой як то сумно, як то нудно: | (2)
Любила хлопця - забути трудно. |

Любила хлопця півтора року, | (2)
Любила хлопця півтора року, | (2)
Аж ся дізнали сусіди збоку. |

Як ся дізнали - розщебетали, | (2)
Як ся дізнали - розщебетали, | (2)
Бодай же ж вони щастя не знали. |

Сусіди близькі - вороги тяжкі, | (2)
Сусіди близькі - вороги тяжкі, | (2)
Пийте, гуляйте, як самі знайте. |

Пийте, гуляйте, як самі знайте. | (2)
Пийте, гуляйте, як самі знайте. | (2)
Де двоє ходять - не розлучайте. |

Мати до доні: встань, схаменися, | (2)
Мати до доні: встань, схаменися, | (2)
Піди до церкви та й помолися. |

А я ходила, богу молилась, | (2)
А я ходила, богу молилась, | (2)
Не дав бог щастя - ми розлучились. |

Від Бога щастя, від людей слава, | (2)
Від Бога щастя, від людей слава, | (2)
Що нас з тобою порозлучала. |

Не дав бог щастя, не дали люди, | (2)
Не дав бог щастя, не дали люди, - | (2)
З того кохання ніщо не буде. |

Буду казати світу цілому, | (2)
Буду казати світу цілому, | (2)
Щоб він не вірив ніде й нікому. |

Адже сама я того зазнала, | (2)
Адже сама я того зазнала, | (2)
Коли миленького вірно кохала. |

Зелене листя, білі каштани, | (2)
Зелене листя, білі каштани... | (2)
Ой як то сумно, як вечір стане. |

Зеленые листья, белые каштаны, | (2)
Зеленые листья, белые каштаны... | (2)
Ой как грустно, как вечер станет. |

Ой как то грустно, как то скучно, | (2)
Ой как то грустно, как то скучно: | (2)
Любила парня - забыть трудно. |

Любила парня полтора года, | (2)
Любила парня полтора года, | (2)
Аж ся испытали соседи сбоку. |

Как ся испытали - розщебетали, | (2)
Как ся испытали - розщебетали, | (2)
Пусть же они счастья не знали. |

Соседи близкие - враги тяжелые, | (2)
Соседи близкие - враги тяжелые, | (2)
Пейте, гуляйте, как сами знайте. |

Пейте, гуляйте, как сами знайте. | (2)
Пейте, гуляйте, как сами знайте. | (2)
Где двое ходят - не разлучайте. |

Мать к дочери: встань, опомнись, | (2)
Мать к дочери: встань, опомнись, | (2)
Сходи в церковь и помолись. |

А я ходила, богу молилась, | (2)
А я ходила, богу молилась, | (2)
Не дал бог счастья - мы развелись. |

От Бога счастье, от людей слава, | (2)
От Бога счастье, от людей слава, | (2)
Что нас с тобой порозлучала. |

Не дал бог счастья, не дали люди, | (2)
Не дал бог счастья, не дали люди, - | (2)
С того любви ничто не будет. |

Буду говорить мира целом, | (2)
Буду говорить мира целом, | (2)
Чтобы он не верил нигде и никому. |

Ведь сама я испытала, | (2)
Ведь сама я испытала, | (2)
Когда миленького верно любила. |

Зеленые листья, белые каштаны, | (2)
Зеленые листья, белые каштаны... | (2)
Ой как грустно, как вечер станет. |