В’ється, наче стрічка, неспокійна річка,
Тулиться близенько по підніжжя гір.
А на тому боці, там живе Марічка
в хаті, що сховалась у зелений бір.
А на тому боці, там живе Марічка
в хаті, що сховалась у зелений бір.

Як із хати вийде, на порозі стане,
Аж блищить красою широчінь ріки
А як усміхнеться, ще й з-під лоба гляне
Хоч скачи у воду, кажуть парубки
А як усміхнеться, ще й з-під лоба гляне
Хоч скачи у воду, кажуть парубки.

Не питайте хлопці, чом я одинокий,
Берегом високим я сумний ходжу ходжу.
Там на тому боці загубив я спокій.
А туди дороги я не находжу.

Та нехай сміється неспокійна річка.
Все одно на той бік я путі знайду.
Чуєш чи не чуєш, чарівна Марічко,
Я до твого серця кладку прокладу!
Я до твого серця кладку прокладу!

Чуєш чи не чуєш, чарівна Марічко,
я до твого серця кладку прокладу!
Я до твого серця кладку прокладу!

Вьется, словно лента, беспокойная река,
Жмется близенько по подножию гор.
А на тому боці, там живе Марічка
в доме, что спряталась в зеленый бор.
А на тому боці, там живе Марічка
в доме, что спряталась в зеленый бор.

Как из дома выйдет, на пороге станет,
Блестит красотой ширь реки
А как улыбнется, еще и исподлобья глянет
Хоть скачи в воду, говорят парни
А как улыбнется, еще и исподлобья глянет
Хоть скачи в воду, говорят парни.

Не спрашивайте ребята, почему я одинокий,
Берегом высоким я грустный хожу хожу.
Там на той стороне потерял я покой.
А туда дороги я не нахожу.

И пусть смеется неспокойная река.
Все равно на ту сторону я пути найду.
Слышишь или не слышишь, чарівна Марічко,
Я к твоему сердцу кладку проложу!
Я к твоему сердцу кладку проложу!

Слышишь или не слышишь, чарівна Марічко,
я к твоему сердцу кладку проложу!
Я к твоему сердцу кладку проложу!