Хтож тебе, бісова, вигадав, моя велика, як море, любов.
Я, навіть, зорям завидую, що можуть скрізь милуватись тобой.
Чим би тебе я не балував, які дарунки тобі не носив.
Правду казав, чи обманював ти відхиляла надії мої.

Вітер милує пустелі. Місяць - зірки, а сонце поля.
Море шепоче до скелі. Тільки на світі один не голублений я.


Довго крутила метелиця, сніги сипали в душу мою.
Серце моє не розірветья. Його тобі я цілком віддаю.
Чим би тебе я не балував, які дарунки тобі не носив.
Правду казав, чи обманював ти відхиляла надії мої.

Вітер милує пустелі. Місяць - зірки, а сонце поля.
Море шепоче до скелі. Тільки на світі один не голублений я.

Вітер милує пустелі. Місяць - зірки, а сонце поля.
Море шепоче до скелі. Тільки на світі один не голублений я.

Кто же тебя , чертовка, придумал , моя большая , как море , любовь .
Я даже звездам завидую , что могут везде любоваться тобой .
Чем бы тебя не баловал , какие подарки тебе не носил.
Правду говорил , или обманывал ты отвергала надежды мои .

Ветер радует пустыне. Месяц - звезды , а солнце поля.
Море шепчет скалы. Только на свете один не нежен я .


Долго крутила метель , снега сыпали в душу мою .
Сердце мое не розирветья . Тебе я вполне отдаю .
Чем бы тебя не баловал , какие подарки тебе не носил.
Правду говорил , или обманывал ты отвергала надежды мои .

Ветер радует пустыне. Месяц - звезды , а солнце поля.
Море шепчет скалы. Только на свете один не нежен я .

Ветер радует пустыне. Месяц - звезды , а солнце поля.
Море шепчет скалы. Только на свете один не нежен я .