Я курю, курю! Свій розум поки не убив із дуру
А мрії горять по черзі і підряд!
Очі заповнені брехнею вщент,
Думки стомлені, затоплені в цемент!
Не вистачає клітин, мабуть нервових
Не думав, що доживу до днів таких!
Хреново! Здається уже до цього звик
І знову з цим починаю день свій новий!
Не бачу інших не чую зауважень
Я знаю, що давно усіх вас вразив!
І не дивуйтесь це інша сторона мене,
І гірша наскільки пам’ятаю це!
Я став холодним і серце моє з цинку,
Простіть, пробачте за слова і вчинки!
І це не сповідь і до мене не дійшло
Мені й надалі всеодно…
Я не прогнав, а просто тут програв
Коли кожний з вас своє життя обрав!
Я не жалію у мене своя дорога –
На ній присутня радість і тривога!
Таке життя і ми його творці,
Мені не страшно зустрінемось в кінці!

Мої слова це глибше, як на дно черпати
Голими руками готовий душу рвати,
Холодними думками передаю себе
Таке ви більше не почуєте ніде!

Птахи забирали моє уявлення,
Про життя, яке страхом сплавлене!
Заново і знову свої думки будую
Неначе мозаїку, стає паскудно –
По перше від диму, який не лікує
А тільки заспокоює і провокує!
Я кашляю, відхаркую відразу згадую
Чому і через що на дно падаю.
Ну так розповідають мені
Що я так виглядаю із сторони!
Брехня! Хіба я схожий на щеня?
У вас своє життя, у мене своя історія,
Власна траєкторія холодних думок
Я знаю бачив, яке життя дає урок!
Ніби розуміють, підтримують тебе
Та кожний за спиною під себе гребе!
І я втому числі і я такий самий,
Для вигоди брехав, крав і лукавив!
Даремно! Правда тут гроша не стоїть,
Бо кожний вже чув таку саму сповідь!
Не той час, щоб давити на совість
У кожного своє кіно, історія чи повість!

Мої слова це глибше, як на дно черпати
Голими руками готовий душу рвати,
Холодними думками передаю себе
Таке ви більше не почуєте ніде!

Я курю, курю! Свой ум пока не убил с дуру
А мечты горят по очереди и подряд!
Глаза заполнены ложью дотла,
Мысли усталые, затопленные в цемент!
Не хватает клеток, нервных пожалуй
Не думал, что доживу до таких дней!
Хреново! Кажется уже к этому привык
И снова с этим начинаю день свой новый!
Не вижу других не слышу замечаний
Я знаю, что давно всех вас впечатлил!
И не удивляйтесь это другая сторона меня,
И хуже насколько помню это!
Я стал холодным и сердце мое из цинка,
Простите, простите за слова и поступки!
И это не исповедь и до меня не дошло
Мне и в дальнейшем все равно...
Я не прогнал, а просто тут проиграл
Когда каждый из вас свою жизнь выбрал!
Я не жалею у меня своя дорога –
На ней присутствует радость и тревога!
Такая жизнь и мы его создатели,
Мне не страшно встретимся в конце!

Мои слова это глубже, как на дно черпать
Голыми руками готов душу рвать,
Холодными мыслями предаю себя
Такое вы больше не услышите нигде!

Птицы забирали мое представление,
О жизни, страхом сплавлене!
Заново и снова свои мысли строю
Как будто мозаику, становится гадко –
Во первых от дыма, который не лечит
А только успокаивает и провоцирует!
Я кашляю, відхаркую сразу вспоминаю
Почему и за что на дно падаю.
Ну так мне рассказывают
Что я так выгляжу со стороны!
Ложь! Разве я похож на щенка?
У вас своя жизнь, у меня своя история,
Собственная траектория холодных мыслей
Я знаю видел, которое жизнь дает урок!
Будто понимают, поддерживают тебя
И каждый за спиной под себя гребет!
И я в том числе и я такой же,
Для выгоды врал, воровал и лукавил!
Зря! Правда здесь гроша не стоит,
Потому что каждый уже слышал такую же исповедь!
Не то время, чтобы давить на совесть
У каждого свое кино, история или повесть!

Мои слова это глубже, как на дно черпать
Голыми руками готов душу рвать,
Холодными мыслями предаю себя
Такое вы больше не услышите нигде!