Не співай же, скрипочко, і не плач,
Ти душі моєї не розщулиш.
Струни срібні більше не зазвучать,
Пальці білі смичок вже забули.
Я з тобою говорити могла,
Як з своєю рідною сестрою.
Про любов, про щастя, про діла,
Про все таємне, тільки із тобою.

Знала ти усі мої думки,
Розуміла всі мої капризи.
Розділяла радощі і сум
Почуттів моїх незайманіх кризи.
Я з тобою більше не поділюсь
Всім отим, що зачепило душу.
Наче в струни темні залягло
Зазвучало, я ж мовчати можу.

Більше сестро, не співай же, не плач,
Не розтравлюй душу, прошу, молю!
Ти мені розрадою була,
А тепер мовчи, мовчи, мовчи!

Я з тобою говорити могла,
Як з своєю рідною сестрою.
Про любов, про щастя, про діла,
Про все таємне, тільки із тобою.

Я з тобою говорити могла,
Як з своєю рідною сестрою.
Про любов, про щастя, про діла,
Про все таємне, тільки із тобою.

Соло.

Не співай же, скрипочко, і не плач,
Не співай...
Не співай же, скрипочко, і не плач,
Не співай... не співай...
Не співай же, скрипочко, і не плач,
Не співай...

Не пой же , скрипку , и не плачь ,
Ты души моей не розщулиш .
Струны серебряные больше не зазвучат ,
Пальцы белые смычок уже забыли.
Я с тобой говорить могла ,
Как со своей родной сестрой .
О любви , о счастье , о делах ,
О все тайное , только с тобой .

Ты знала все мои мысли ,
Понимала все мои капризы .
Разделяла радости и печаль
Чувств моих нетронутой кризиса.
Я с тобой больше не поделюсь
Всем этим , что задело душу.
Как в струны темные залегло
Зазвучало , я молчать могу.

Более сестра , не пой же , не плачь ,
НЕ розтравлюй душу , прошу , молю !
Ты мне утешением была ,
А теперь молчи , молчи , молчи !

Я с тобой говорить могла ,
Как со своей родной сестрой .
О любви , о счастье , о делах ,
О все тайное , только с тобой .

Я с тобой говорить могла ,
Как со своей родной сестрой .
О любви , о счастье , о делах ,
О все тайное , только с тобой .

Соло .

Не пой же , скрипку , и не плачь ,
Не пой ...
Не пой же , скрипку , и не плачь ,
Не пой ... не пой ...
Не пой же , скрипку , и не плачь ,
Не пой ...