І засміялась провесінь: - Пора! -
за Чорним Шляхом, за Великим Лугом -
дивлюсь: мій прадід, і пра-пра, пра-пра -
усі ідуть за часом, як за плугом.

За ланом лан, за ланом лан і лан,
за Чорним Шляхом, за Великим Лугом,
вони уже в тумані - як туман -
усі вже йдуть за часом, як за плугом.

Яка важка у вічності хода! -
за Чорним Шляхом, за Великим Лугом.
Така свавільна, вільна, молода -
невже і я іду вже, як за плугом?!

І що зорю? Який засію лан?
За Чорним Шляхом, за Великим Лугом.
Невже і я в тумані - як туман -
і я вже йду за часом, як за плугом?..

[Текст - украинская поэтесса Лина Костенко]

И засмеялась весны : - Пора ! -
за Черным Путем , по Большому Луговой -
смотрю : мой прадед , и пра-пра , пра-пра -
все идут за тем, как за плугом .

По ланом поле, за ланом лан и поле ,
за Черным Путем , по Большому Луговой ,
они уже в тумане - как туман -
все уже идут за тем, как за плугом .

Какая тяжелая в вечности походка! -
за Черным Путем , по Большому Луговой .
Такая своевольная , свободная , молодая -
неужели и я иду уже , как за плугом ?

И что звезду ? Который засею лан ?
По Черным Путем , по Большому Луговой .
Неужели и я в тумане - как туман -
и я иду за тем, как за плугом ? ..

[ Текст - украинская поэтесса Лина Костенко ]