Давай виключим світло і будем мовчати
Про то, що не можна словами сказати,
Не можна писати, неможливо зіграти,
А тільки мовчати, тихенько мовчати.

Давай мовчати про то, що дівчати
Не вміють сховати, не можуть спати.
Давай про мене і про тебе мовчати,
Мовчати, аж поки не захочем кричати.

Місяць впав, темно в кімнаті.
Як добре, що ти навчилась мовчати,
Про то, що ніколи не змогла би збрехати.
Про то, що ніколи мені мені не спитатись.

Ми будем з тобою у ліжку лежати,
Лежати, як сніг - водою стікати.
Ми будемо жадно свої сльози ковтати,
А з ними слова, яких не сказати.

Давай помовчу тобі просто на вушко,
Холодною стала чайова кружка.
А ми ще маєм, про що помовчати...
А ми ще маєм, про що полежати...

Як світло проб'ється через наші штори,
Ми знову з тобою, як всі заговорим.
А поки ще темно є в нашій кімнаті,
Давай з тобою будем просто...

Давай выключите свет и будем молчать
О то , что нельзя словами сказать ,
Нельзя писать , невозможно сыграть ,
А только молчать , тихонько молчать .

Давай молчать о то , что девчонок
Не умеют скрыть , не могут спать.
Давай обо мне и о тебе молчать ,
Молчать , пока не захочем кричать.

Луна упал , темно в комнате.
Как хорошо , что ты научилась молчать ,
О то , что никогда не смогла бы солгать .
О то , что никогда мне мне не спросить .

Мы будем с тобой в постели лежать ,
Лежать , как снег - водой стекать .
Мы будем жадно свои слезы глотать ,
А с ними слова , которых не сказать.

Давай помолчу тебе просто на ушко ,
Холодной стала чаевые кружка.
А мы еще имеем , о чем помолчать ...
А мы еще имеем , о чем полежать ...

Как свет пробьется через наши шторы ,
Мы снова с тобой , как все заговора .
А пока еще темно есть в нашей комнате ,
Давай с тобой будем просто ...