Нащо мені карі очі,
Нащо чорні брови,
Нащо літа молодії,
Веселі дівочі?
Літа мої молодії
Марно пропадають,
Очі в’януть, чорні брови
Од вітру линяють.

Серце в’яне та нудить світом,
Як пташка без волі.
Нащо ж мені моя краса,
Коли нема долі?
Тяжко мені сиротою
На сім світі жити;
Свої люди – як чужії,
Ні з ким говорити.

Нема кому розпитати,
Чого плачуть очі;
Нема кому розказати,
Чого серце хоче,
Чого серце, як голубка,
День і ніч воркує;
Ніхто його не питає,
Не знає, не чує. Не чує.

Ніхто його не питає –
Та й чого питати?
Нехай плаче сиротина,
Нехай літа тратить!
Плач же, серце, плачте очі,
Поки не заснули,
Голосніше, жалібніше,
Щоб вітри почули.

Щоб понесли буйнесенькі
За синєє море
Чорняво-зрадливому
На лютеє горе! Горе!

Нащо мені карі очі,
Нащо мені чорні брови,
Нащо літа молодії,
Веселі дівочі?

***

Тяжко-важко в світі жити
Сироті без роду:
Нема куди похилиться,–
Хоч з гори та в воду!
Утопився б молоденький,
Щоб не нудить світом;
Утопився б,– тяжко жити
І нема де дітись.

В кого доля ходить полем,
Колоски збирає;
А моя ледащиця,
За морем блукає.
Добре тому багатому:
Його люди знають;
А зі мною зустрінуться –
Мов недобачають.

Багатого губатого
Дівчина шанує;
Наді мною, сиротою,
Сміється, кепкує.
"Чи ж я тобі не вродливий,
Чи не в тебе вдався,
Чи не люблю тебе щиро,
Чи з тебе сміявся?

Люби ж собі, моє серце,
Люби, кого знаєш,
Та не смійся наді мною,
Як коли згадаєш.
А я піду на край світа...
На чужій сторонці
Знайду кращу або згину,
Як той лист на сонці".

Пішов козак сумуючи,
Нікого не кинув;
Зустрів долю в чужім полі
Да там і загинув.
Умираючи, дивився,
Де сонечко сяє...
Тяжко-важко умирати
В чужому краю!

Зачем мне карие глаза ,
Зачем черные брови ,
Зачем молодые годы ,
Веселые девичьи ?
Годы мои молодые
Бесполезно пропадают ,
Глаза вянут , черные брови
От ветра линяют.

Сердце увядает и тошнит миром ,
Как птичка без воли .
Зачем мне моя красота ,
Если нет судьбы?
Тяжело мне сиротой
На этом свете жить ;
Свои люди - как чужие ,
Ни с кем говорить .

Некому расспросить ,
Чего плачут глаза ;
Некому рассказать ,
Чего сердце хочет ,
Чего сердце , как голубка ,
День и ночь воркует ;
Никто не спрашивает ,
Не знает , не слышит. Не слышит.

Никто не спрашивает -
И чего спрашивать ?
Пусть плачет сирота ,
Пусть летом тратит !
Плач же , сердце , плачьте глаза ,
Пока не заснули ,
Громче , жалобнее ,
Чтобы ветры услышали.

Чтобы понесли буйнесенький
По синее море
Чернявый - неверному
На злое горе ! Горе !

Зачем мне карие глаза ,
Зачем мне черные брови ,
Зачем молодые годы ,
Веселые девичьи ?

***

Тяжело жить на свете
Сироте без роду :
Некуда гнется , -
Хоть с горы и в воду!
Утонул бы молоденький ,
Чтобы не тошнит миром ;
Утонул бы , - тяжело жить
И негде деться.

У кого судьба ходит полем ,
Колоски собирает ;
А моя Ледащиця ,
За морем бродит .
Хорошо тому богатому :
Его люди знают ;
А со мной встретятся -
Как замечают .

богатого губастого
Девушка уважает ;
Надо мной , сиротой ,
Смеется , смеется .
" Разве я тебе не красивый ,
Не в тебя удался ,
Или не люблю тебя искренне ,
Или с тебя смеялся ?

Люби же себе , мое сердце ,
Люби , кого знаешь ,
И не смейся надо мной ,
Как когда вспомнишь .
А я пойду на край света ...
На чужой сторонке
Найду лучшую или сгиба ,
Как письмо на солнце " .

Пошел казак тоскуя ,
Никого не бросил ;
Встретил судьбу чужого поле
Да там и погиб.
Умирая , смотрел ,
Где солнышко сияет ...
Тяжело умирать
В чужом краю !