Ти на світанні, сонце і дим.
Мало хто знає, що ж буде з ним.
Що буде завтра в юних думках.
В когось надія, а в кого страх.

Гілля калин, похилилося.
Мама, кому ж ми молилося?
Скільки іще забере вона.
Твоїх дітей, не твоя війна?

Стали батьками, доньки, сини.
Все кольорові, бачили сни.
І цілували, руки брехні,
За тихі ночі віддали дні.

Гілля калин, похилилося.
Мама, кому ж ми молилося?
Скільки іще забере вона.
Твоїх дітей, не твоя війна?

Так було добре, там і колись.
Там, де без поту і там де без сліз.
Тільки не було, в тому мети.
Я так не можу, а як зможеш ти?

Гілля калин, похилилося.
Мама, не тим ми молилося?
Скільки іще забере вона
Твоїх дітей, не твоя війна?

Гілля калин, похилилося.
Мама, кому ж ми молилося?
Скільки іще забере вона.
Твоїх дітей, не твоя війна?

Скільки іще забере вона?
Твоїх дітей...

Ты на рассвете, солнце и дым.
Мало кто знает, что же будет с ним.
Что будет завтра в юных умах.
У кого надежда, а у кого страх.

Ветки калин, похилилося.
Мама, кому же мы молились?
Сколько еще она заберет.
Твоих детей не твоя война?

Стали родителями, дочери, сыновья.
Все цветные, видели сны.
И целовали, руки лжи,
За тихие ночи отдали дни.

Ветки калин, похилилося.
Мама, кому же мы молились?
Сколько еще она заберет.
Твоих детей не твоя война?

Так было хорошо, там и прежде.
Там, где без пота и там где без слез.
Только не было, в том цели.
Я так не могу, а как сможешь ты?

Ветки калин, похилилося.
Мама, не тем мы молились?
Сколько еще она заберет
Твоих детей не твоя война?

Ветки калин, похилилося.
Мама, кому же мы молились?
Сколько еще она заберет.
Твоих детей не твоя война?

Сколько еще она заберет?
Твоих детей...