Рiдна мати моя,ты ночей не доспала
Ти водила мене у поля край села
I в дорогу далеку ты мене на зорi проводжала
I рушник вишиваний на щастя дала

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка
І зелені луги,й солов'їні гаї
І твоя незрадлива,материнська ласкава усмішка
І засмучені очі хороші твої

Я візьму той рушник,розстелю наче долю
В тихім шелесті трав,щебетанні дібров
І на тім рушничкові,розквіте все знайоме до болю
І дитинство й розлука і вірна любов.

Родная мать моя,ты ночей не доспала
Ты водила меня в поля край села
И в дорогу далекую ты меня на заре провожала
И полотенце вышито на счастье дала

Пусть на нем цветет росяниста дорожка
И зеленые луга,и соловьиные рощи
И твоя верная материнская ласковая улыбка
И огорченные глаза твои хорошие

Я возьму тот рушник,розстелю словно судьбу
В тихім шелесте трав,в щебете дубрав
И на том рушничок,розквіте все знакомо до боли
И детство, и разлука, и верная любовь.