У тобі так багато сторін,
Я просто не розумію,
Я просто хочу спитати тебе,
Чому ти настільки красива?
Чому в мене ціла купа дивних речей,
Яких я не розумію,
Яких я не відкриваю тобі,
Бо це все може вбити,
Тебе це може вбити.

1. Трошки більше, ніж навхрест
Зав’язались вузилки:
І не розірвати, і не розв’язати.
Доторкнутись до зіниць,
Я навік в тобі застиг:
Все це так спонтанно,
І чомусь банально...
Знати...
Думати...
Себе побачити
Зі сторони можливо...
Все в житті можливо...

Пр-в: У тобі так багато сторін,
Я просто не розумію,
Я просто хочу спитати тебе,
Чому ти настільки красива?
Чому в мене ціла купа дивних речей,
Яких я не розумію,
Яких я не відкриваю тобі,
Бо це все може вбити,
Тебе це може вбити.
2. З двадцять другої весни
Я закину свої принципи.
Це буває рідко,
Але так помітно.
Друзі всі здуріли мов,
Всіх понесло на любов.
І ніхто не в праві,
Тут вже ніхто не в праві
Стримати...
Чи зупинити...
Це ж нормально....
Треба бути нам...
Якось жити нам...

Пр-в: У тобі так багато сторін,
Я просто не розумію,
Я просто хочу спитати тебе,
Чому ти настільки красива?
Чому в мене ціла купа дивних речей,
Яких я не розумію,
Я просто не відкриваюсь тобі,
Бо це все може вбити,
Тебе це може вбити

В тебе так много сторон ,
Я просто не понимаю ,
Я просто хочу спросить тебя ,
Почему ты настолько красива ?
Почему у меня целая куча странных вещей ,
Которых я не понимаю ,
Которых я не открываю тебе ,
Потому что это все может убить ,
Тебя это может убить .

1 . Немного больше , чем накрест
Завязались вузилкы :
И не разорвать , и не решить.
Прикоснуться к зрачков ,
Я навек в тебе застыл :
Все это так спонтанно ,
И почему-то банально ...
Знать ...
Думать ...
себя увидеть
Со стороны возможно ...
Все в жизни возможно ...

Пр- в: В тебе так много сторон ,
Я просто не понимаю ,
Я просто хочу спросить тебя ,
Почему ты настолько красива ?
Почему у меня целая куча странных вещей ,
Которых я не понимаю ,
Которых я не открываю тебе ,
Потому что это все может убить ,
Тебя это может убить .
2 . С двадцать второго весны
Я закину свои принципы .
Это бывает редко ,
Но так заметно.
Друзья все спятили языков ,
Всех понесло на любовь .
И никто не в праве ,
Здесь уже никто не в праве
Сдержать ...
Или остановить ...
Это же нормально ....
Надо быть нам ...
Как-то жить нам ...

Пр- в: В тебе так много сторон ,
Я просто не понимаю ,
Я просто хочу спросить тебя ,
Почему ты настолько красива ?
Почему у меня целая куча странных вещей ,
Которых я не понимаю ,
Я просто не открываюсь тебе ,
Потому что это все может убить ,
Тебя это может убить