Ти признайся мені,
Звідки в тебе ті чари,
Я без тебе всі дні
У полоні печалі.

Може, десь у лісах
Ти чар-зілля шукала,
Сонце-руту знайшла
І мене зчарувала?

Червону руту
Не шукай вечорами, —
Ти у мене єдина,
Тільки ти, повір.

Бо твоя врода —
То є чистая вода,
То є бистрая вода
З синіх гір.

Бачу я тебе в снах,
У дібровах зелених.
По забутих стежках
Ти приходиш до мене.

І не треба нести
Мені квітку надії,
Бо давно уже ти
Увійшла в мої мрії.

Червону руту
Не шукай вечорами, —
Ти у мене єдина,
Тільки ти, повір.

Бо твоя врода —
То є чистая вода,
То є бистрая вода
З синіх гір.

1967–1970
вірш: Володимир Івасюк

Ты признайся мне,
Откуда у тебя те чары,
Я без тебя все дни
В плену печали.

Может, где-то в лесах
Ты чар-зелье искала,
Солнце-руту нашла
И меня зчарувала?

Червону руту
Не ищи вечерами, —
Ты у меня единственная,
Только ты, поверь.

Бо твоя врода —
То есть чистая вода,
То есть быстрая вода
С синих гор.

Вижу я тебя в снах,
В дубравах зеленых.
По забытым тропам
Ты приходишь ко мне.

И не надо нести
Мне цветок надежды,
Ибо давно уже ты
Вошла в мои мечты.

Червону руту
Не ищи вечерами, —
Ты у меня единственная,
Только ты, поверь.

Бо твоя врода —
То есть чистая вода,
То есть быстрая вода
С синих гор.

1967-1970
стихотворение: Владимир Ивасюк