Завтра прийде до кімнати
Твоїх друзів небагато,
Вип'єте холодного вина.

Хтось принесе білі айстри,
Скаже хтось — життя прекрасне,
Так, життя прекрасне, а вона...

Припев:
А вона, а вона сидітиме сумна,
Буде пити — не п'яніти від дешевого вина.
Я співатиму для неї, аж бринітиме кришталь,
Та хіба зуміє голос подолати цю печаль.

Так вже в світі повелося —
Я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі уста.

Та невдовзі прийде осінь,
Ми усі розбіжимося
По русифікованих містах.

Припев:
Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна,
Буде пити — не п'яніти від дешевого вина.
Моя дівчинко печальна, моя доле золота,
Я продовжую кричати... ніч безмежна і пуста.

Завтра придет к комнаты
Твоих друзей немного,
Выпьете холодного вина.

Кто-то принесет белые астры,
Скажет кто — то- жизнь прекрасна,
Да, жизнь прекрасна, а она...

Припев:
А она, а она будет сидеть печальная,
Будет пить — не пьянеть от дешевого вина.
Я буду петь для нее, вплоть бринітиме хрусталь,
И разве сумеет голос преодолеть эту печаль.

Так уж в мире повелось —
Я люблю ее волосы,
Я люблю ее тонкие уста.

Но вскоре придет осень,
Мы все разбежимся
По русифицированных городах.

Припев:
Лишь она, лишь она будет сидеть печальная,
Будет пить — не пьянеть от дешевого вина.
Моя девочка печальна, моя доле золота,
Я продолжаю кричать... ночь безгранична и пуста.