Вже сонце низенько,
Вже вечір близенько.
Спішу я до тебе,
Ти ж моє серденько.
Спішу я до тебе,
Ти ж моє серденько.

Спішу я до тебе,
Ще й до твеї хати.
Як ти мене впустиш,
Щоб не чула мати?
Як ти мене впустиш,
Щоб не чула мати?

Ой, як упускала,
За ручку стискала.
Ой, як випускала,
Плакала-ридала.
Ой, як випускала,
Правдоньки питала:

- Чи ти мене любиш,
Ой, чи ти смієшся?..
До другої ходиш,
Та й не признаєшся.
До другої ходиш,
Та й не признаєшся.

- А я тебе люблю,
Ще й любити буду.
Тільки признаюся,
Що брати не буду.
Тільки признаюся,
Що брати не буду.

Ой, Боже ж мій, Боже,
Що ж я наробила?
А він жінку має,
А я полюбила.
А він жінку має,
А я полюбила.

А він жінку має,
Ще й діточок двоє,
Ще й діточок двоє,
Чорняві обоє.
Ще й діточок двоє,
Чорняві обоє.

Уже солнце низенько,
Уже вечер близенько.
Спешу я к тебе,
Ты же мое сердечко.
Спешу я к тебе,
Ты же мое сердечко.

Спешу я к тебе,
Еще и к твеї дома.
Как ты меня впустишь,
Чтобы не слышала мать?
Как ты меня впустишь,
Чтобы не слышала мать?

Ой, как упускала,
За ручку сжимала.
Ой, как выпускала,
Плакала-рыдала.
Ой, как выпускала,
Правдоньки спрашивала:

- Ты меня любишь,
Ой, ты смеешься?..
Ко второй ходишь,
Да и не признаешься.
Ко второй ходишь,
Да и не признаешься.

- А я тебя люблю,
Еще и любить буду.
Только признаюсь,
Что брать не буду.
Только признаюсь,
Что брать не буду.

Ой, Боже ж мой, Боже,
Что же я наделала?
А он женщину имеет,
А я полюбила.
А он женщину имеет,
А я полюбила.

А он женщину имеет,
Еще и детишек двое,
Еще и детишек двое,
Темноволосые оба.
Еще и детишек двое,
Темноволосые оба.