Текст песни Юлія Пєшковська - Троянда на пероні
музика Анатолія Горчинського
слова Олександра Богачука
На пероні, на люднім пероні,
де при розлуках і зустрічах плачуть,
хтось розсипав троянди червоні
і, здається, ніхто їх не бачить.
А троянди, а троянди, до людей пелюстками кричать:
“Ми – не квіти, ми – кохання, а кохання не можна топтать”.
У моїм серці чи то обіль, чи то смуток.
Не стрічаєш мене ти сьогодні.
Хтось дарує комусь поцілунок,
А хтось топче троянди червоні.
А троянди, а троянди, до людей пелюстками кричать:
“Ми – не квіти, ми – кохання, а кохання не можна топтать”.
На пероні, на тихім пероні
вже не чути далекого стуку.
Хтось розсипав троянди червоні:
чи то зустріч свою, чи розлуку…
А троянди, а троянди, до людей пелюстками кричать:
“Ми – не квіти, ми – кохання, а кохання не можна топтать”.
А троянди, а троянди, до людей пелюстками кричать:
“Ми – не квіти, ми – кохання, а кохання не можна топтать”.
слова Олександра Богачука
На пероні, на люднім пероні,
де при розлуках і зустрічах плачуть,
хтось розсипав троянди червоні
і, здається, ніхто їх не бачить.
А троянди, а троянди, до людей пелюстками кричать:
“Ми – не квіти, ми – кохання, а кохання не можна топтать”.
У моїм серці чи то обіль, чи то смуток.
Не стрічаєш мене ти сьогодні.
Хтось дарує комусь поцілунок,
А хтось топче троянди червоні.
А троянди, а троянди, до людей пелюстками кричать:
“Ми – не квіти, ми – кохання, а кохання не можна топтать”.
На пероні, на тихім пероні
вже не чути далекого стуку.
Хтось розсипав троянди червоні:
чи то зустріч свою, чи розлуку…
А троянди, а троянди, до людей пелюстками кричать:
“Ми – не квіти, ми – кохання, а кохання не можна топтать”.
А троянди, а троянди, до людей пелюстками кричать:
“Ми – не квіти, ми – кохання, а кохання не можна топтать”.
Перевод текста песни Юлія Пєшковська - Троянда на пероні
музыка Анатолия Горчинского
слова Александра Богачука
На перроне, на людном перроне,
где при разлуках и встречах плачут,
кто-то рассыпал розы красные
и, кажется, никто их не видит.
А розы, а розы, к людям лепестками кричат:
“Мы не цветы, мы – любовь, а любовь нельзя топтать”.
В моем сердце то обіль, то ли грусть.
Не стрічаєш ты меня сегодня.
Кто-то дарит кому-то поцелуй,
А кто-то топчет розы красные.
А розы, а розы, к людям лепестками кричат:
“Мы не цветы, мы – любовь, а любовь нельзя топтать”.
На перроне, на перроне тихім
уже не слышно далекого стука.
Кто-то рассыпал розы красные:
то встречу свою, разлуку...
А розы, а розы, к людям лепестками кричат:
“Мы не цветы, мы – любовь, а любовь нельзя топтать”.
А розы, а розы, к людям лепестками кричат:
“Мы не цветы, мы – любовь, а любовь нельзя топтать”.
слова Александра Богачука
На перроне, на людном перроне,
где при разлуках и встречах плачут,
кто-то рассыпал розы красные
и, кажется, никто их не видит.
А розы, а розы, к людям лепестками кричат:
“Мы не цветы, мы – любовь, а любовь нельзя топтать”.
В моем сердце то обіль, то ли грусть.
Не стрічаєш ты меня сегодня.
Кто-то дарит кому-то поцелуй,
А кто-то топчет розы красные.
А розы, а розы, к людям лепестками кричат:
“Мы не цветы, мы – любовь, а любовь нельзя топтать”.
На перроне, на перроне тихім
уже не слышно далекого стука.
Кто-то рассыпал розы красные:
то встречу свою, разлуку...
А розы, а розы, к людям лепестками кричат:
“Мы не цветы, мы – любовь, а любовь нельзя топтать”.
А розы, а розы, к людям лепестками кричат:
“Мы не цветы, мы – любовь, а любовь нельзя топтать”.
Просмотры 692