Залишу напевно минуле без жалю, крок собі на зустріч я зроблю.
Спитаю, у тиші: «Як бути? Що далі? Де той що люблю?»
На межі надії, я чекати буду, сновидіння оживуть.

Приспів:
Зупиню мить мінливу,
серцю дам сліз гарячих
і туман нам як ложе простелю.
Без вогню ніч зігрію,
сум як попіл розвію
і собі я зізнаюсь, що люблю.

Видіння розтане, як потяг в туманах, мить на деньці серця збережу.
Спитаю у тиші: «Кохання – омана? Чом за ним тужу?»
І крізь сон неначе, знову я побачу все, що сталось на яву.

Приспів.
________

Зупиню мить мінливу,
серцю дам сліз гарячих
і туман нам як ложе простелю.
Без вогню ніч зігрію,
сум як попіл розвію
все зроблю щоб ти бачив, що люблю.

Оставлю, наверное, прошлое без сожаления, шаг себе на встречу я сделаю.
Спрошу в тишине: «Как быть? Что дальше? Где тот, что люблю?»
На грани надежды, я ждать буду, сновидения оживут.

Припев:
Остановлю мгновение переменную,
сердцу дам слез горячих
и туман нам как постель простелю.
Без огня ночь согрею,
сумм как пепел развею
и себе я признаюсь, что люблю.

Видение растает, как поезд в туманах, мгновение на деньці сердца сохраню.
Спрошу в тишине: «Любовь – обман? Почему за ним скучаю?»
И сквозь сон как будто, снова я увижу все, что случилось на яву.

Припев.
________

Остановлю мгновение переменную,
сердцу дам слез горячих
и туман нам как постель простелю.
Без огня ночь согрею,
сумм как пепел развею
все сделаю чтобы ты видел, что люблю.