Вона мені сьогодні подзвонила,
Сказала, що не може більше так.
Сказала, що вона - твоя дружина,
А я - ніхто, і звуть мене - ніяк.
Вона мене благала зупинитись,
Віддати, що належить тільки їй.
Та як на тебе можу не дивитись,
Для мене ти - один, ти - тільки мій!

Ти - мій!
Ти - мій!
Ти - мій!
Ти - мій!

Для неї я, звичайно, справжнє горе,
Для тебе - море ніжності й тепла.
"Забудь його", - мені усі говорять,
Та я без тебе жити б не змогла!

Вона мені сьогодні подзвонила,
Сказала, що не може більше так...

Она мне сегодня позвонила,
Сказала, что не может больше так.
Сказала, что она - твоя жена,
А я - никто, и зовут меня - никак.
Она меня умоляла остановиться,
Отдать, что принадлежит только ей.
И как на тебя могу не смотреть,
Для меня ты - один, ты - только мой!

Ты - мой!
Ты - мой!
Ты - мой!
Ты - мой!

Для нее я, конечно, настоящее горе,
Для тебя - море нежности и тепла.
"Забудь его" - мне все говорят,
И я без тебя жить бы не смогла!

Она мне сегодня позвонила,
Сказала, что не может больше так...