Ніч не спить і знову в моїх очах тільки кам'яне небо.
Ніч болить, як я один зможу бути без тебе.
Не сумуй, твої сльози мені наче в рани стікають.
Вилікуй, моє втомлене серце навіки зникає.


Небо не я, небо не ти, доколи слова не стануть німі.
І прийде сон, вічний сон. Він поєднає нас, поєднає!
Небо не я, небо не ти, доколи слова не стануть німі.
І прийде сон, вічний сон. Він поєднає нас, поєднає!


Ніч мине, і ранок залишить нас в холодній постелі.
Обійме крижаний дощ серед палкої пустелі.
До весни залишається час, все не так безнадійно.
Я бачу сни, я залишаюсь там, я залишаюсь в них.

Небо не я, небо не ти, доколи слова не стануть німі.
І прийде сон, вічний сон. Він поєднає нас, поєднає!
Небо не я, небо не ти, доколи слова не стануть німі.
І прийде сон, вічний сон. Він поєднає нас, поєднає!

Ночь не спит и снова в моих глазах только каменное небо.
Ночь болит, как я один смогу быть без тебя.
Не грусти, твои слезы мне как будто в раны стекают.
Вылечи, мое усталое сердце навеки исчезает.


Небо не я, небо не ты, до каких пор слова не станут немые.
И придет сон, вечный сон. Он соединит нас, соединит!
Небо не я, небо не ты, до каких пор слова не станут немые.
И придет сон, вечный сон. Он соединит нас, соединит!


Ночь пройдет и утро оставит нас в холодной постели.
Обнимет ледяной дождь среди жаркой пустыни.
До весны остается время, все не так безнадежно.
Я вижу сны, я остаюсь там, я остаюсь в них.

Небо не я, небо не ты, до каких пор слова не станут немые.
И придет сон, вечный сон. Он соединит нас, соединит!
Небо не я, небо не ты, до каких пор слова не станут немые.
И придет сон, вечный сон. Он соединит нас, соединит!