Я так давно не бачився з тобою...
Все валиться з рук – я нічого не можу робити...
Ти маниш мене собою, чаруєш мене собою,
Та краще було б, мабуть, мене просто вбити...
Збудувала для мене замок своїми руками...
Такий неміцний, бо замість каміння – повітря...
А те, що в’ється між нами, а те, що б’ється між нами,
Кидає у прірву, штовхає на вістря, штовхає на вістря...

Воно паралізує, наче погляд кобри...
Воно то манить, то відштовхує, то зве...
Я кохаю тебе – і мені від цього добре!
Але ти не кохаєш мене...
Але ти не кохаєш мене...
Але ти...
І мені від цього зле!

Ти знов переносиш важку гнітючу поразку...
Ти знаєш, що я не піддамся жодного разу...
Я вдягаю холодну маску, не відповідаю на ласку –
І це дратує тебе, і це доводить до сказу!..
Я заманював тебе до пастки своїми словами...
Я розкидував сіті, яких ти не оминула...
А те, що вилось між нами, а те, що билось між нами,
Ще й досі живе, ще й досі про нас не забуло...

Воно паралізує, наче погляд кобри...
Воно то манить, то відштовхує, то зве...
Ти кохаєш мене – і тобі від цього добре!
Але я не кохаю тебе...
Але я не кохаю тебе...
Але я...
І тобі від цього зле!

Я так давно не виделся с тобой ...
 Все валится из рук - я ничего не могу делать ...
 Ты маниш меня собой неустанно меня собой ,
 Но лучше было бы , наверное, меня просто убить ...
 Построила для меня замок своими руками ...
 Такой хрупкий , потому что вместо камней - воздух ...
 А то , что вьется между нами , а то , что бьется между нами ,
 Бросает в пропасть , толкает на острие , толкает на острие ...

 Оно парализует , как взгляд кобры ...
 Оно то манит , то отталкивает , то зовет ...
 Я люблю тебя - и мне от этого хорошо !
 Но ты не любишь меня ...
 Но ты не любишь меня ...
 Но ты ...
 И мне от этого плохо !

 Ты опять переносишь тяжелую гнетущую поражение ...
 Ты знаешь , что я не поддамся ни разу ...
 Я надеваю холодную маску , не отвечаю на ласку -
 И это раздражает тебя , и это приводит в бешенство ! ..
 Я заманивал тебя в ловушку своими словами ...
 Я разбрасывал сети , которых ты не обошла ...
 А то , что вились между нами , а то , что билось между нами ,
 Еще живет , все еще о нас не забыл ...

 Оно парализует , как взгляд кобры ...
 Оно то манит , то отталкивает , то зовет ...
 Ты любишь меня - и тебе от этого хорошо !
 Но я не люблю тебя ...
 Но я не люблю тебя ...
 Но я ...
 И тебе от этого плохо !