Я точно знаю в тебе тато влучний мисливець.
Я знаю твоя мама точно зам воєнкома.
Чому скажи мені ти в жахливих снах не наснилась?
Навіщо нас тоді спільний дружбан познайомив?
Якби мені тоді дали один тільки натяк,
Я б замість Люсі називав тебе завжди Надя.
Тепер благаю, відпусти, не хочу, не треба
Ми родичі, я наполягаю що я твій дядя.

Хвилюватися немає причин, як дають то бери,
Якщо б’ють - то біжи, кричи.
Технологія проста, ким би ти не став,
Зранку встав, присідай до ста і читай устав.
Телебачення і вдень і вночі,
Дорогі глядачі, нам сюди надішліть листа.
Ми його тут покладем в лототрон,
Ви програли, пардон, селяві і живіть до ста.

Обіцяло що дадуть аксельбанти,
Сподівались нас по квартирах розселять.
Ай немає нікого крутішого за курсантів
Та чомусь діди кругом такі невеселі.
Якби мені тоді дали один тільки натяк,
Я б пішов в ботани в бібліотеці б зашився.
Став би зіркою, катався б тікав від фанатів,
Та навряд чи сам собою б лишився.

Обіцяли роялті від продажі альбому,
А по тєліку вони в брулях лімузинах.
Я чекав, минуло більш ніж п’ять років по тому.
Впізнає мене в крамниці тепер тьотя Зіна.
Якби мені тоді дали один тільки натяк,
Я б не знаю ким би став куди б де забіг би.
Годі надомною достідів, ой нєнада,
Зупиніть на світлофорі планету, я вийду

Я точно знаю у тебя папа меткий охотник.
Я знаю твоя мама точно зам военкома.
Почему скажи мне ты в ужасных снах не приснилась?
Зачем нас тогда общий дружбан познакомил?
Если бы мне тогда дали один только намек,
Я бы вместо Люси называл тебя всегда Надя.
Теперь молю, отпусти, не хочу, не надо
Мы родственники, я настаиваю что я твой дядя.

Волноваться нет причин, как дают, то бери,
Если бьют - то беги, кричи.
Технология проста кем бы ты не стал,
Утром встал, приседай до ста и читай устав.
Телевидение и днем и ночью,
Дорогие зрители, нам сюда пошлите письма.
Мы его здесь положим в лототрон,
Вы проиграли, пардон, селяви, и живите до ста.

Обещало что дадут аксельбанты,
Надеялись, нас по квартирам расселят.
Ай, нет никого круче курсантов
И почему-то деды кругом такие невеселые.
Если бы мне тогда дали один только намек,
Я бы пошел в ботаны, в библиотеке бы зашився.
Стал бы звездой, катался бы, убегал от фанатов,
И вряд ли сам бы остался.

Обещали роялти от продажи альбома,
А по телеку они в брулях лимузинах.
Я ждал, прошло более пяти лет назад.
Узнает меня в магазине теперь тетя Зина.
Если бы мне тогда дали один только намек,
Я бы не знаю кем бы стал куда бы где забежал бы.
Хватит надомной достідів, ой нєнада,
Остановите на светофоре планету-я выйду