У тобі так багато сторін,
Я просто не розумію,
Я просто хочу спитати тебе,
Чому ти настільки красива?
Чому в мене ціла купа дивних речей,
Яких я не розумію,
Яких я не відкриваю тобі,
Бо це все може вбити,
Тебе це може вбити.

Трошки більше, ніж навхрест
Зав’язались вузилки:
І не розірвати, і не розв’язати.
Доторкнутись до зіниць,
Я навік в тобі застиг:
Все це так спонтанно,
І чомусь банально...
Знати...
Думати...
Себе побачити
Зі сторони можливо...
Все в житті можливо...

У тобі так багато сторін,
Я просто не розумію,
Я просто хочу спитати тебе,
Чому ти настільки красива?
Чому в мене ціла купа дивних речей,
Яких я не розумію,
Яких я не відкриваю тобі,
Бо це все може вбити,
Тебе це може вбити.

З двадцять другої весни
Я закину свої принципи.
Це буває рідко,
Але так помітно.
Друзі всі здуріли мов,
Всіх понесло на любов.
І ніхто не в праві,
Тут вже ніхто не в праві
Стримати...
Чи зупинити...
Це ж нормально....
Треба бути нам...
Якось жити нам...

У тобі так багато сторін,
Я просто не розумію,
Я просто хочу спитати тебе,
Чому ти настільки красива?
Чому в мене ціла купа дивних речей,
Яких я не розумію,
Я просто не відкриваюсь тобі,
Бо це все може вбити,
Тебе це може вбити.

В тебе так много сторон,
Я просто не понимаю,
Я просто хочу спросить тебя,
Почему ты настолько красива?
Почему у меня целая куча странных вещей,
Которых я не понимаю,
Которых я не открываю тебе,
Потому что это все может убить,
Тебя это может убить.

Немножко больше, чем накрест
Завязались вузилки:
И не разорвать, и не развязать.
Прикоснуться к зрачков,
Я навек в тебе застыл:
Все это так спонтанно,
И почему-то банально...
Знать...
Думать...
Себя увидеть
Со стороны возможно...
Все в жизни возможно...

В тебе так много сторон,
Я просто не понимаю,
Я просто хочу спросить тебя,
Почему ты настолько красива?
Почему у меня целая куча странных вещей,
Которых я не понимаю,
Которых я не открываю тебе,
Потому что это все может убить,
Тебя это может убить.

С двадцать второй весны
Я закину свои принципы.
Это бывает редко,
Но так заметно.
Друзья все с ума сошли языков,
Всех понесло на любовь.
И никто не в праве,
Здесь уже никто не в праве
Сдержать...
Или остановить...
Это же нормально....
Надо быть нам...
Как-то жить нам...

В тебе так много сторон,
Я просто не понимаю,
Я просто хочу спросить тебя,
Почему ты настолько красива?
Почему у меня целая куча странных вещей,
Которых я не понимаю,
Я просто не відкриваюсь тебе,
Потому что это все может убить,
Тебя это может убить.