Ніч яка місячна, ясная, зоряна,
Видно, хоч голки збирай,
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!

Сядемо вкупочці тут під калиною,
І над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, — срібною хвилею
Стелеться в полі туман.

Ти не лякайся, що босії ніженьки
Вмочиш в холодну росу:
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло — ні вітру, ні хмар...
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.

Ночь которая месячная, ясная, звездная,
Видно, хоть иголки собирай,
Выйди, коханая, працею зморена,
Хоть на минуточку в рощу!

Сядем вкупочці здесь под калиной,
И над панамы я пан!
Глянь, моя рибонька, — серебряной волной
Стелется в поле туман.

Ты не пугайся, что ножки босії
Вмочиш в холодную росу:
Я тебя, вірная, вплоть до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ты не пугайся, что замерзнешь, лебедонько,
Тепло — ни ветра, ни облаков...
Я прижму тебя к своему сердцу,
А оно горячее, как жар.